Добро пожаловать, Гость
Логин: Пароль: Запомнить меня

ТЕМА: Житомирська область. Найцікавіше

Житомирська область. Найцікавіше 05 март 2012 12:01 #1087

  • andreyvelosipedist
  • andreyvelosipedist аватар
  • Offline
  • Завсегдатай
  • Сообщений: 284
  • Спасибо получено: 5
  • Репутация: 4
Житомир. Замкова гора
Замкова гора – серце Житомира, тут збереглися найстаріші архітектурні пам’ятки міста. Над Замковою площею височіє кафедральний костел Святої Софії з дзвіницею. Його споруджено 1751 року, архітектурний стиль поєднує бароко й пізній ренесанс. Неподалік костелу стоїть виконаний у стилі необароко палац єпископа (перша половина ХІХ століття), де тепер розміщено експозиції краєзнавчого музею.

На вулиці Кафедральній – Хрестовоздвиженська церква, закрита в 30-ті роки ХХ століття. Зараз тут музей природи.
У сквері на Замковій горі стоїть пам’ятний камінь на честь заснування міста. Й ого встановлено в дні святкування 1100-річчя Житомира, 1984 року.
Варто звернути увагу на будівлю магістрату. Пам’ятка архітектури було зруйновано під час Великої Вітчизняної війни й відновлено 1951 року.

Житомир. Соборна площа
Соборна площа – головна площа міста. Тут знаходяться адміністративні будівлі, а також міський театр – Український музично-драматичний театр ім. І. Кочерги.

Від Соборної площі в напрямку Чуднівського мосту пролягає вулиця Черняхівського, на якій розташовано найдавніші будівлі міста – келії колишнього єзуїтського монастиря, побудовані 1724 року.
Від Соборної площі починається також вулиця Перемоги, на якій височіє Преображенський собор. Будівлю, споруджено 1874 року архітектором К. Рочаєм, витримано в русько-візантійському стилі з характерними ознаками давньоруської архітектури ХІ – ХІІ століть. Висота собору – 53 метри.
На вулиці Київській знаходиться церква Архістратига Михаїла, збудована коштом купця Михайла Хаботіна. Тепер вона належить Українській православній церкві. На тому ж боці вулиці, за 2 км від церкви Артистратига Михаїла, стоїть будівля семінарського костелу Святого Іоана з Дуклі, зведена 1838 року.

Житомир. Новий і Старий бульвари
Новий і Старий бульвари – приємне місце для прогулянок теплої пори року. Новим бульваром можна пройти до вулиці Пушкінської, де знаходиться міська філармонія, споруджена 1858 року. Перпендикулярно до Пушкінської прокладено Старий бульвар. Він веде до парку імені Юрія Гагаріна й річки Тетерів. Парк – одне з найулюбленіших місць відпочинку містян.
На Старому бульварі знаходиться пам’ятник О. С. Пушкіну, відкритий 26 травня 1899 року з нагоди 100-річчя від дня народження поета (це був перший пам’ятник, поставлений в Житомирі). Під час війни німці скинули бюст Пушкіна з п’єдесталу, але патріоти-підпільники сховали його й зберегли реліквію для прийдешніх поколінь.

Уздовж річок Тетерів і Кам’янка розкинулась лісопаркова зона, що об’єднує центральні райони міста з околицями Мальованкою та Зарічанами. Дивовижно гарне місце, де Тетерів обступають гранітні скелі, відомі під назвами Чотири Брати й Голова Чацького, упродовж багатьох років надихає численних житомирських малярів і фотографів.

Житомир. Будинок-музей С.П. Корольова
Видатний уродженець Житомира – Сергій Павлович Корольов (1906 – 1966), радянський авіаконструктор, керівник створення перших ракет-носіїв, штучних супутників Землі й пілотованих космічних кораблів. Саме він – головний конструктор корабля «Восток-1», на якому здійснив перший у світі політ у космос Ю. О. Гагарін.

У будинку, де родина Корольових жила у 1906 – 1908 рр., відкрито музей. Він складається з меморіальної частини, де відтворено вигляд кімнат, у яких мешкала сім’я майбутнього академіка, й експозиції «Космос». У цій частині музею представлено величезну колекцію зразків космічної техніки, зокрема апарати, що побували за межами земної атмосфери. Тут демонструють скафандри космонавтів, макети літальних апаратів і навіть зразки місячного грунту, яких немає більш ніде в Україні.

Дениші
У селі Дениші вцілів один із палаців сім’ї цукрозаводчиків Терещенків. Його побудовано наприкінці ХІХ століття за проектом архітектора П. Голландського. Висока триярусна вежа надає палацові схожості із європейським замком. Незважаючи на те, що садиба перебуває в занедбаному стані й будівля наполовину зруйнована, на її стінах ще можна побачити ліплене оздоблення.

У Дениші часто приїздять альпіністи й скелелази для тренувань. Мальовничі гранітові скелі над річкою Тетерів приваблюють як досвідчених майстрів, так і новачків. Іноді людей настільки багато, що можна й не знайти місце для намету.

Ліщин
Село Ліщин розкинулось на схилах річки Гуйва. Вік цього населеного пункту доволі поважний, його вперше згадано 1566 року. Однак архітектурні пам’ятки збереглися тільки з початку ХІХ століття. Розташовані вони на двох найвищих пагорбах лівого берега річки Гуйви. Одна з них – це одноповерховий садибний будинок у стилі класицизму.

Сьогодні в ньому працює місцева середня школа. Друга – Троїцький костел. Збудовано його 1805 року. Споруджений як католицький, храм ніколи не бачив тут служителів-католків і з моменту свого зведення діяв виключно як православний.

Івниця
Село Івниця розташувалося на березі річки Івнянка. Перші свідчення про цей населений пункт датовано 1584 роком.

У селі збереглася садиба баронів Шодуарів. Вони придбали маєток на березі річки Івнянка в XVIII столітті. На території старовинного ландшафтного парку збереглася парадна вїзна брама в стилі бароко, три вежі й господарча будівля. Палац було розібрано в ХІХ столітті. Садибний ландшафтний парк узято під охорону держави. У парку збереглося близько 800 дерев віком понад два століття.

Андрушівка

Андрушівка – невелике місто, районний центр, розташований на лівому березі річки Гуйва.
Наприкінці XVII століття село було власністю польських магнатів Бержинських. 1848 року тут засновано першу в цьому регіоні цукроварню, 1859 року село стає містом. Графський маєток польського роду Бержинських 1869 року купив відомий по всій Україні цукрозаводчик М. Терещенко. Він модернізував завод 1873 року. Сьогодні можна побачити кілька вцілілих корпусів заводу.

Разом із заводом Терещенко перебудував палац у стилі французького неоренесансу, розширив садибний парк. Плац добре зберігся, сьогодні в ньому розміщується андрусівська середня школа. У парку можна знайти рідкісні для цих місць породи дерев (кедр і коркове дерево), вціліли водограй і став, куди щороку прилітають лебеді.

Червоне
У селі Червоне збереглася пам’ятка архітектури ХІХ століття – палац цукрозаводчика М. Терещенка. Перший палац з’явився в Червоному ще в першій половині ХІХ століття. Побудував його тодішній власник околишніх земель, магнат Адольф Грохольський. Це був великий чотирикутний у плані триповерховий палац у неготичному стилі. По смерті Грохольського його вдова продала Червоне Миколі Терещенку, який суттєво перебудував палац. За радянських часів у колишньому маєтку спочатку розміщувалась колонія для безпритульних, а потім – ПТУ, де готували кадри для цукрової промисловості.

Сьогодні будівля належить Православній церкві Московського патріархату. Тут знаходиться жіночий монастир Святого Різдва Христового. Однак обитель займає тільки частину приміщень палацу, решта перебуває у запустінні й поволі руйнується.

Бердичів
Бердичів – невелике місто на ріці Гнилоп’ять. Колись це був важливий торговий центр, де проживала велика єврейська громада. У Бердичеві жив і похований один із духовних лідерів релігійної течії хасидизм Леві Іцхак Бердичівський (1740 – 1809).
На вулиці К. Лібкнехта, головній вулиці міста, височіє костел Святої Варвари, закладений за велінням королеви Варвари Радзивіл 1759 року на місці давнішого храму. 1826 року його перебудовано. У цьому костелі 1850 року вінчались французький письменник Оноре де Бальзак і його кохана, польська дідичка Евеліна Ганська.
Поряд із католицьким 1910 року збудовано найбільший православний храм Бердичева – Свято-Миколаївську церкву.
На Соборній площі стоїть монастир кармелітів XVI – XVIII століть. У XVI столітті воєвода князь Василь Тишкевич заклав у Бердичеві замок. 1630 року його правнук, Ян Тишкевич, передав його кармелітам, а 1634 року нові господарі влаштували тут монастир. Головний костел монастиря – кафедральний Маріїнський костел. Його почали будувати 1717 року над нижнім, підземним, костелом і завершили лише 1754 року. Головною святинею монастиря була ікона Бердичівської Богоматері, та вона постраждала під час пожежі 1941 року. Після відродження монастиря написано копію святині. 1997 року її освятив Папа Римський Іоан Павло ІІ, 1998 року проведено церемонію коронації ікони.

На території монастиря розташований історичний музей Бердичева.


Верхівня
У Верхівні зберігся палац польських дідичів Ганських, у якому двічі бував великий французький письменник Оноре де Бальзак, приїжджаючи на гостину до своєї майбутньої дружини Евеліни Ганської. З 1959 року в палаці розташований Літературно – меморіальний музей Оноре де Бальзака. Тут проводяться бальзаківські читання, сюди приїздять можновладні гості й звичайні прихильники творчості письменника.
Крім палацу, спорудженого в стилі пізнього класицизму, вціліли два флігелі (XVIII ст.), костел (ХІХ ст.) – фамільна усипальня Ганських, пейзажний парк із різноманітними спорудами.

1847 року за декілька років після смерті хазяїна маєтку, Вацлава Ганського, овдовіла Евеліна запросила до Верхівні свого коханого. Бальзак був у захваті від палацу й навіть називав його Лувром. Ганська підготувала спеціально для письменника великий кабінет, створила робочу атмосферу. Небагатий француз про таке навіть і мріяти не міг – у нього ніколи не було свого маєтку, тож розкішна садиба у Верхівні надзвичайно його вразила. Бальзак плідно працював тут протягом зими. У кабінеті письменника збереглися його речі і деталі інтер’єру: стіл, за яким працював Бальзак, камін із рожевого мармуру, складаний стільчик і багато іншого. Тепер усе це складає експозицію музею.

Володарськ-Волинський
Селище Володарськ-Волинський, центр однойменного району Житомирської області, розташований на схилах річки Ірша. У XVIII столітті тут був маєток російського полководця М. І. Кутузова. Садибний будинок не зберігся, та вцілів старовинний парк на березі річки, який тепер носить ім’я уславленого воєначальника.
У селищі відкрито Музей коштовного і декоративного каміння Міністерства фінансів України. До складу експозиції музею, розміщеної в трьох залах, входять понад 1500 експонатів коштовного й декоративного каміння та виробів з нього.

Поява такого музею пов’язана з тим, що колись в окрузі інтенсивно розроблялися родовища мінералів. Тут можна побачити закинуті напівзруйновані шахти, безліч штучних водойм, утворених внаслідок активної гірничої діяльності. Вода в колишніх кар’єрах надзвичайно чиста, яскраво-голубого відтінку через піщане дно.

Коростень
Місто Коростень, літописний Іскоростень, вважають одним із найстаріших міст України. Його засновано 705 року. «Повість врем’яних літ» наводить легенду про те, як давньоруська княгиня Ольга, вдавшись до хитрощів, здолала непокірних древлян і спалила їхню столицю Іскоростень.
Яскрава пам’ятка Коростеня – міський парк культури та відпочинку ім. М. Островського. Його прикрашають химерні гранітові скелі, що сформували мальовничий камінний хаос. Деякі утворення дістали власні імена: Купальня Княгині Ольги, Гігантські Казани, Баранячі Лоби. У парку встановлено дуже багато монументів: пам’ятник Княгині Ользі, древлянському князю Малу, засновнику міста, обеліск воїнам-інтернаціоналістам, обеліск жертвам фашизму, пам’ятник М. Островському тощо.

Найцікавішим туристичним об’єктом у Коростені вважають військово-історичний комплекс – командний пункт «Скеля», що теж знаходиться на території парку ім. М. Островського. Під час війни цей центр укріпрайону з його підземними комунікаціями став другою Брестською фортецею. Двісті бійців становили підземний гарнізон. Із них серед живих лишилось тільки п’ятеро. Тепер у казематах укріпрайону відкрито музей.

Новоград-Волинський
Невелике місто Новоград-Волинський знаходиться біля річки Случ. На високому березі річки Случ. На високому березі Случа можна побачити залишки Звягельського замку, які вважають пам’яткою військової архітектури доби пізнього ренесансу.
У Новоград-Волинському народилась і провела дитинство видатна українська поетеса й письменниця Леся Українка. На площі її імені встановлено пам’ятник, що вважають одним із найкращих, створених на її честь.
У місті працюють музей сім’ї Косачів і Літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

Урочище Кам’яне село
Урочище Кам’яне село, сховане у величезному лісі на півночі країни, називають українським Стоунхенджем. На обширній території розкидані величезні валуни, відшліфовані дощами й порослі мохом. Здалеку скупчення цих монолітів нагадує село на узліссі. Є в Кам’яному Селі й свій «майдан» зі «школою» та «церквою».

Як величезні камені опинились в лісах, віддалік від гірських масивів – на запитання немає однозначної відповіді. За версією одних науковців, камені – залишки давніх гір, із яких льодовики стерли шари ґрунту. З іншої точки зору, льодовики принесли це каміння з передгір’я Скандинавських гір.
Хай там як, місце це давно обросло легендами. Кажуть, що сам Господь, спустившись на землю, перетворив справжні хати на кам’яні, покаравши за жадібність їхніх мешканців. А на одному камені залишив свій слід – відбиток велетенської босої ноги. Цей слід став головною цікавинкою Кам’яного Села. До нього спеціально приставлено східці, щоби кожен міг побачити його.
Кам’яне Село проголошено геологічним заказником місцевого значення. Територія заказника – 15 гектарів.

Маршрут по Житомирській області:
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=xbzvoyukmhzsjgve
Последнее редактирование: 15 мая 2014 19:56 от velmin.
Администратор запретил публиковать записи.

Житомирська область. Найцікавіше 11 мая 2012 19:20 #2108

  • velmin
  • velmin аватар
  • Offline
  • Администратор
  • Сообщений: 2573
  • Спасибо получено: 301
  • Репутация: 96
Андрій, дякую за маршрути, мене зацікавило Урочище Кам’яне село. Треба неодмінно буде його відвідати...
Проблема в тому, що ви постійно думаєте, ніби у вас є час.
Будда
Администратор запретил публиковать записи.