ТЕМА: Вінниця - Немирів - Тульчин (рід Потоцьких)

Поїздка планується на травень-червень 2017р.

Маршрут: Вінниця - Немирів - Тульчин (160 км)

Як сказав Марк Твен: "На смертному одрі ми будемо шкодувати про дві речі: що мало любили і мало подорожували."

Гадаю останнє не загрожує учасникам велоклубу Зіг-Заг. От тільки туристичні об'єкти, яких ми ще не бачили, знаходяться все далі і далі від домівки. Тому планую проїхати та оглянути все на маршруті за 1 день. Практика минулих поїздок на великі відстані протягом дня (Старокостянтинів) показала, що це можливо.

З вступною частиною закінчили. Цей маршрут передбачає знайомство з маєтками роду Потоцьких, що на Вінничині.

До Вінниці добираємося електричкою згідно діючого розкладу.

Немирів

З княгинею Марією Григорівною Щербатовою (1857–1920) — дочкою власника Немирівських земель, графа Григорія Сергійовича Строганова (1829—1910) — пов'язана найкрасивіша архітектурна пам'ятка Немирова.


Немирівський палац у стилі класицизму відомий туристам і за межами нашої держави. Заснований Юзефом Потоцьким та Марією Щербатовою, був збудований архітектором Іржи Стібралом. Немирівський палац будувався дуже довго — з 1894 по 1917. З приводу авторства проекту палацу єдиної думки немає — вказуються або пара архітекторів Г.Гринера і Е.Крамаржа, або чеський архітектор Іржи Стибрал (його підпис мають креслення палацу). Швидше за все архітектори просто змінювались в зв'язку з довгим періодом будівництва палацу. Деякі речі зі старого батькового палацу були неренесені у новий — наприклад великий камін з білого мармуру з каріатидами, 2 мармурових медальйона.

Авторство палацу (досі носить назву «Палац княгині Щербатової») належить відомому чеському архітектору Іржи Стібралу.

В 1894–1917 внучка Болеслава Потоцького Марія Щербатова перебудувала старий палац, збільшила парк, закладений за часів колишнього власника — Вінцентія Потоцького, який за її часів мав площу 85 гектарів.

Запрошеним бельгійським парковим архітектором ван Геєртом значно переплановується парк (85 гектарів), який отримує регулярне планування і впорядковується каскад паркових озер.

В Немирівському палаці знаходилися багато речей з Тульчинського палацу(див. далі), які перевіз сюди Болеслав Потоцький. В палаці знаходилися численні родині портрети, серед яких були портрет Анни Могили — дружини Станіслава Ревери Потоцького.

Доля самої власниці та її сім'ї - трагічна. З становленням радянської влади сім'ю Щербатових було розстріляно.(За матеріалами Вікіпедії)


Тульчин

Палац Потоцьких — пам'ятка архітектури у Тульчині в стилі класицизм 2-ї половини 18 століття.

Палац почався будуватись у 1782 році за проектом французького архітектора Лакруа на замовлення представників родини Потоцьких. Першопочатково Потоцькі проживали у так званому Старому палаці, побудованому у 1757 р. Після переїзду на Правобережну Україну Потоцькі власне і розбудували свою резиденцію у Тульчині. Після Другого Поділу Речі Посполитої у 1793 році Станіслав-Щенсний Потоцький, тодішній власник маєтку, перейшов на службу до російської імператриці Катерини ІІ і отримав чин генерал-аншефа. Перехід на бік російської імператриці був зрадою відносно Польщі, але дозволяв зберегти всі маєтки магната в Україні.

Власник садиби, Станіслав-Щенсний був одним з найбагатших людей краю і мав 165 000 кріпаків (дослідження різних часів дають зміни у кількості залежного населення.

Сподіваюся, мені вдалося вас зацікавити.

Між Немировом і Тульчином знаходиться село Печера, там ще одна садиба Потоцьких на березі Південного Бугу. Доволі таки гарне місце.

Можна заїхати, але в такому випадку кілометраж збільшиться на 20 км Там дійсно гарні місця, пороги Буга, скелі. Раніше в с. Печера проходив рок-фест "Млиноманія", виступи молодих груп та виконавців.

Даже не вериться что это у нас,за один день маловато будет...
+1.

devovan пишет:
Який рекорд вдалося поставити на Вінницькій сотці?? Встигнемо, головне оптимістично налаштуватися! Дорога хороша, асфальт. Попутного вітру б нам у день поїздки.

Як я поїду з вами, то ви за день не встигнете.

Escalera пишет:
Прикро, але скоріше за все так і буде...

Ще палац Грохольских в смт. Вороновиця. потом Можайского сейчас является музеем космонавтики. Я судовольствием встречу и с Вами поеду

Докладніше про музей у Вороновиці. Якщо є бажання потрапити у музей, треба їхати у Суботу. Неділя та Понеділок - Вихідні дні!!!

Музей космонавтики у Вороновиці

А також стаття з фото!

Для тих, хто мріяв бути космонавтом у дитинстві, гадаю буде цікаво. Ну і буде з чим порівняти, хто був у музеї Корольова в Житомирі.

Чому в добі не 26 годин... активна буде поїздочка...

Хоч і активна але музей того вартий. Там все доволі концентровано, багато часу гуляти не будете. Експонати дійсно цікаві, я чогось завжди думав що чорна скринька дійсно має форму ящика а вона виявилася круглої форми.

ти вже і там був?! ну не знаю, чим вже тебе здивувати Дякую за мотивацію, обов'язкого навідаю музей в цьому році.

Так, я був на минулих травневих святах. І у Вороновиці, і в Печері, правда потім ще й Бушу їздив але тоді поїздка точно затягнеться більше чим на день.

В такому разі є смисл розділити на два дні і все роздивитися там як слід, або ж розбити цей маршрут на два підмаршрута, і оглянути все протягом одних та наступних вихідних...

До речі, фото є з тої поїздки, залий парочку, цікаво подивитися.

Я хотів прикріпити до повідомлення але щось так і не вийшло.

встав лінк картинки, якщо вона є в соц. мережах.

Ось Вороновиця, а ось село Печери.

Ранок суботи розпочався з мелодії, яку я чую, коли встаю на роботу. Будильник поклав початок запланованій поїздці в с. Печера, яку я запланував з Сергієм. Прогноз погоди був невтішним, але ж ми досвідчені велосипедисти, у прогнози та забобони не віримо

На залізничному вокзалі зустріч відбулася о 05:50, придбали квитки, обмінялися останніми новинами, погрузили велосипеди в електричку.

Через 5 годин ми зійшли на станції Рахни-Лісові. Чому саме лісові, бо навколо справжній ліс. Проїхав 5 км і зловив себе на думці, що дороги поділля близькі до доріг Карпат. Затяжним підйомам та спускам не було кінця, обочини всі в латках, та і дорога не краща, зустрічні пориви вітру і все це під пекельні 32*С. Їхалося чомусь особливо важко в цей день.





За півтори години ми прочитали напис населеного пункту – Печера. Маєток на даний час не представляє жодної цінності. Хоча напевне сказати не можу, бо в середині ми не були. А ззовні будівля не відрізняється від будівництва сучасних фасадів. А от ворота та усипальня і досі милують очі туристам.













З заднього двору присутні сходинки, якими ми спустилися до порогів річки Південний Буг. Саме тут ми скупалися, відпочили, отримали силу силенну задоволення.



Час – це наша велика цінність, тому вирішили його не втрачати та вирушили до Вінниці.

Коли перетинали міст через річку, побачили солідну конструкцію того часу – млин. На даний момент від тієї величі лишилися стіни, а за нашими здогадками, сам млин вигорів вщент.


Дорогою до Вінниці потрапили у Немирів – тихе провінційне містечко з костьолом в центрі та палацом графині Щербатової(нині санаторій Авангард).

За 20 км від Вінниці, на немирівському шосе(біля с. Вороновиця) нас наздогнав циклон. Гриміло і блискало над головами, одноголосно вирішили вимкнути телефони, близько 4 км їхали в дощ та град, змокли до нитки. Настільки стрьомно не було давно, навколо жодної зупинки та АЗС, навколо ліс і ми посеред дороги.

На залізничний вокзал приїхали вчасно, придбали квитки, а от електрички все не було. За 10 хв нашу електрокарету було подано, її приволік електровоз. Півдороги ми їхали з відкритими дверима, а коли електричка зупинялася, двері зачинялися. В салоні на кожній зупинці постійно лунали застереження про те, що автоматичні двері не працюють.

При пересадці в Козятині трапилася ще одна халепа – спустило заднє колесо. А вже в Бердичеві зрозумів весь масштаб проблеми, задня камера опинилася без ніпеля, його просто зрізало. За сухої погоди у хлюпаючих черевиках з велосипедом в руках за 50 хвилин я дістався дому.

На поїздку не нарікаю, було дуже круто. Нарікаю я на погоду, яка реально підвела. Хочу подякувати Сергію, який достойно витримав випробування спекою, поганою дорогою, дощем, градом та емоційним напарником.

P.S. На меті побувати в Тульчині та в с. Вороновиця, як передбачено в цій темі зверху.

Молодці хлопці) А в маєток Грохольських в Вороновиці не заїзжали? Це ж якраз по дорозі і музей там классний.

chabanitos пишет:
Сергій привіт. Дякую тобі за пораду, в маєток ми не потрапили, бо біля Вороновиці потрапили вдітими під літній душ